четверг, 22 сентября 2011 г.

Чи ж є на світі ще така земля,
як наша неозора Україна...
Бездонне небо,в золоті поля
і вечорова пісня солов'їна...
Свічки каштанів,київський Поділ,
духмяні липи,усмішка Шевченка...
Сім'я гостинна накриває стіл,
і ллється пісня мовою Грінченка...
Хмільний нектар південного вина,
і пасіка в вишневому садочку...
Нічого кращого у світі цім нема
за українську вишиту сорочку...
Одвічний спів карпатських верховин,
гуцульська тайстра,повна ніжних трунків;
крута стежина зводить до вершин,
де бродять тіні предків незабутих...
І свіжий хліб з горнятком молока,
вусатий кіт на теплому припічку...
Нічого кращого у світі цім нема
за теплий мамин поцілунок в щічку...
Бурхливі хвилі сивого Дніпра,
погідна ніч над кримським узбережжям...
Сріблястий місяць сипле до відра
мільйон вогнів із обріїв безмежних...
А ранок сонцем душу окриля,
блищить в долоні росяна перлина...
І є лише одна така земля,
як наша неповторна Україна...

Комментариев нет:

Отправить комментарий